Ужгород, 1982–1985
Перший театр: зала на 71 місце, світлова шахта і живий світлооркестр
У 1982 році в Ужгороді Даниїл Фрідман заснував театр, задуманий лише як світломузичний.
Глядачі сиділи в темряві невеликої зали — близько ста квадратних метрів, 71 місце — перед рір-екраном 6×4 метри. За екраном була світлова шахта: чорний куб, де світлооркестранти наживо грали кожен свою партію світла й формували образи руками — гнучкими дзеркалами, кюветами, плівкою, водою, лазерами крізь неоднорідну оптику. Світло і звук будувалися в контрапункті, за режисерським сценарієм.
Задум
Театр виріс із прочитання світлозвукового живопису Климента Редька, двох квадратів Малевича — чорного як самої вистави, космічної темряви для глядача, і білого як екрана, на який у цій темряві падає світло, — та ідеї Мохой-Надя про живий динамічний світловий образ на місці актора. Екран став багатошаровим рір-екраном з кальки.
Laseromantik
Найуспішніша вистава — «Laseromantik». Її звукова партитура — складний монтаж музики, звуків і музичних шумів з опери Ґабора Прессера «A Próba» («Репетиція»), побудований так, щоб звук лишав місце світлу. Виставу грали щодня з 10 березня 1983 до 15 жовтня 1985 року.
Театр, а не студія
Офіційно це був театр у системі державної культури УРСР — так на афішах і в усіх документах — і водночас повністю самоокупний: він жив із продажу квитків.
Інтерактивна реконструкція
Тривимірна модель театру і кожного інструмента світлооркестру: зала й шахта, прожектор із гнучким дзеркалом, кювета-перископ, плівка на стіні, дует із водою, лазерні художники, рифлене скло, звукохудожник і пом’якшення глядача до й після вистави. Це перше наближення: свідки й колеги можуть дописати, що виправити чи додати.
Засновник і режисер: Даниїл А. Фрідман
Lux Aeterna — Світлозвуковий лазерний театр (Ужгород, з 1982 року)
Науково-навчальний інститут мультидисциплінарних досліджень «SMART City», Ужгородський національний університет
luxaeterna.eu · svitlozvuk.freedanman.com · 2026